Жалдак Мирослав Іванович

Оcвіта: Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка, 1959 р.
Посада: почесний директор інституту, завідувач кафедри, професор
Наукові ступені і звання: академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор
Дисципліни, які викладає: теорія ймовірностей
В університеті працює: з 1962 р.
Кафедра теоретичних основ інформатики


Фах:
математик-обчислювач.

Рід діяльності:
науково-педагогічна.

Освіта:
Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка, механіко-математичний факультет в 1959 р.

Вчені ступені, звання:
кандидат фізико-математичних наук (1965),
доцент (1970),
доктор педагогічних наук (1990),
професор (1991),
член-кореспондент Академії педагогічних наук України (1992),
академік Академії педагогічних наук України (1995).

Наукові, почесні звання:
Ветеран праці (1987),
Відмінник народної освіти УРСР (1987),
Відмінник освіти СРСР (1989),
Заслужений діяч науки і техніки України (2000),
Заслужений професор НПУ імені М.П. Драгоманова(2011).

Працював:
1959-1960 - ДКБ а/я 56, м. Тула (Росія), інженер;
1960-1962 - КВІРТУ м. Київ, асистент кафедри вищої математики;
з 1962 - Київський державний педагогічний інститут імені О.М.Горького (нині Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова): аспірант, молодший науковий співробітник науково-дослідної електронно-обчислювальної лабораторії, асистент, старший викладач, доцент, завідуючий кафедрою, професор.
з 1980 - завідуючий кафедрою вищої математики,
з 1989 - завідуючий кафедрою інформатики.
з 2008 - директор Інституту інформатики, завідуючий кафедрою теоретичних основ інформатики.
Досліджує проблеми комп'ютерно-орієнтованих систем навчання природничих дисциплін в середніх і вищих педагогічних навчальних закладах.
Читає лекції з обчислювальної математики, теорії ймовірностей, інформатики.
Підготував 28 кандидатів наук і дванадцять докторів наук.
Член (з 2003 року голова) спеціалізованої Вченої ради Д 26.053.03 із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (математики, фізики, інформатики).

Науковий керівник Всеукраїнського науково-методичного семінару з проблем інформатизації навчального процесу, головний редактор збірника наукових праць ''Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання'', який видається за результатами роботи семінару, член редколегій журналів ''Комп'ютер в школі та сім'ї'', ''Математика в школі'', член редакційної ради газети ''Інформатика'', голова методичної комісії з інформатики при Науково-методичній раді Міністерства освіти і науки України.

З 1987 р. по 2002 р. був головою журі обласних і республіканських олімпіад з інформатики, республіканських конкурсів Вчитель року з інформатики (2002 р., м. Херсон) та математики (2004 р., м. Біла Церква) , Брав участь у роботі Малої Академії наук (1998-2000 рр. голова журі).

Співавтор змісту і програм курсів ''Чисельні методи'', ''Основи інформатики'', ''Інформатика'', ''Математична логіка і теорія алгоритмів'', ''Обчислювальна практика для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів'' (1992 р.), один із авторів концепції інформатизації освіти в Україні (1994 р.), концепції змісту наскрізної освіти з інформатики і обчислювальної техніки для всіх ланок освіти (1993 р.), проекту Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні з інформатики (1997 р.), Держаного стандарту загальної середньої освіти в Україні з інформатики (2003 р.), типової програми кандидатського іспиту із спеціальності 13.00.02 Теорія і методика навчання інформатики (1999 р.), Галузевих стандартів вищої освіти напряму підготовки 0101 Педагогічна освіта. спеціальність 6.010100 Педагогіка і методика середньої освіти; Математика і фізика (2002 р.).

Опублікував понад 250 робіт, серед яких біля 50 книг і брошур. Основні з них:
1. Чисельні методи математики. -К. Вища школа. 1984. -206 с. (у співавторстві з Рамським Ю.С.).
2. Изучение языков программирования в школе. -К. Радянська школа. 1988. -272 с. (у співавторстві з Шкілем М.І., Морзе Н.В., Рамським Ю.С.).
3. Інформатика. Навчальний посібник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. -К. Вища школа. 1991. -320 с. (у співавторстві з Рамським Ю.С.).
4. Комп'ютер на уроках математики. Посібник для вчителів. -К. Техніка. 1997. -304 с.
5. Інформатика-7. Навчальний посібник для учнів 7-го класу загальноосвітньої школи. -К. ДіаСофт. 2000 -208 с. (у співавторстві з Морзе Н.В.)
6. Елементи стохастики з комп'ютерною підтримкою. Посібник для вчителів. -К. Шкільний світ. 2002.- 120 с. (у співавторстві з Михаліним Г.О.).
7. Математика (алгебра і початки аналізу) з комп'ютерною підтримкою Київ.: МАУП, 2003. - 304 с.( у співавторстві з Грохольською А.В., Жильцовим О.Б).
8. Програмний комплекс GRAN Версія 1.0. Міністерство освіти і науки України. Державний департамент інтелектуальної власності. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 7937 (у співавторстві з Горошко Ю.В., Вітюком О.В.).
9. Математика з комп'ютером. Посібник для вчителів. - К. РНЦУ ДІНІТ, 2004 р. - 250 с. (у співавторстві з Ю.В. Горошком, Є.Ф. Вінниченком). 11. Комп'ютер на уроках геометрії. Посібник для вчителів. - К. РНЦУ ДІНІТ, 2004. - 172 с. (у співавторстві з Вітюком О.В.).
10. Теорія ймовірностей і математична статистика. Підручник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних університетів. -Полтава. Довкілля - К. 2009. -500 с. (співавтори Г.О. Михалін, Н.М. Кузьміна).

Віктор Михайлович Глушков

Віктор Михайлович Глушков (24 серпня 1923 - 30 січня 1982) був основоположником інформаційних технологій в Радянський Союз (і особливо в Україну ), і один з творців кібернетики . Він народився в Ростові-на-Дону , російський РРФСР , в сім'ї гірничого інженера. Закінчив Ростовський державний університет в 1948 році, а в 1952 році пропоновані рішення п'ятої проблеми Гільберта і захистив кандидатську дисертацію в Московському державному університеті .

У 1956 році він почав працювати в комп'ютерних наук і працював в Києві в якості директора обчислювального центру Академії наук України . У 1958 році він став членом Комуністичної партії .

Він вніс свій внесок в теорію автоматів . Він і його послідовники (Капітонова, Letichevskiy та інших) успішно застосовується ця теорія підвищення будівництво комп'ютерів. Його книги на цю тему "Синтез цифрових автоматів» стала добре відома. Для цієї роботи він був удостоєний Ленінської премії в 1964 році і обрано членом Академії наук СРСР .

Він значно вплинув на багатьох інших галузях теоретичної інформатики (у тому числі теорії програмування та штучного інтелекту), а також її застосування в СРСР . Він опублікував близько 800 друкованих праць.

Одна з його великих практичних цілей було створення національної автоматизованої системи управління економіки. Це дуже амбітний і, можливо, занадто рано, проект розпочався в 1962 році і отримала велику опозицію від багатьох комуністичних лідерів. Він боровся за свої ідеї протягом багатьох років, але система перемогла, і проект зупинився.

Глушков заснований київської кафедри теоретичної кібернетики та методів оптимального управління в Московський інститут фізики і технології в 1967 році [1] та кафедри теоретичної кібернетики Київського державного університету в 1969 році. [2] Інституту кібернетики Національної Академія наук України, який він створив, названий на його честь.
Досягнення та нагороди
Член Національної академії наук України з 1961 року. [3]
Член Академії наук СРСР з 1964 року. [4]
Ленінська премія , 1964
Орден Леніна , 1967, 1975
Державна премія СРСР , 1968, 1977
Герой Соціалістичної Праці , 1969
Українська державна премія, 1970, 1981
Орден Жовтневої революції 1973
Комп'ютер Pioneer Award ( IEEE ), для цифрової автоматизації комп'ютерної архітектури, 1996. [5]

Лебедєв Сергій Олексійович

Сергíй Олекс́iйович Л́eбедєв (* 2 листопада 1902, Нижній Новгород—†3 липня 1974, Москва) — вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера.

Біографічні відомості

Навчався в Московському Вищому Технічному училищі. Академік АН УРСР з 1945 року. Керував (1947) розробкою у Києві (у передмісті Феофанія) першої в СРСР і на європейському континенті обчислювальної машини МЕЛМ (малої електронної лічильної (обчислювальної) машини) (1950). 1953 року була створена ВЕЛМ (велика електронна лічильна машина). На її базі пізніше створені всі радянські ЕОМ («Стріла», «Мінськ», «Урал», «Дніпро», «Мир», М-20, М-220...).
Доповідь С.Лєбєдєва 1956 року в Дармштадті про успіхи київських вчених виявила, що українські ЕОМ відповідають рівневі американських і є найбільш швидкодіючими в Європі.
1960 року у Києві під керівництвом В.Глушкова сконструйовано напівпровідникову ЕОМ "Дніпро".
Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР в період ядерного протистояння.
Учень С.Лєбєдєва В.Бурцев створив ЕОМ "Діана-1" та "Діана-2", що забезпечили автоматичне стеження за цілями. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР (генеральний конструктор Г.Кисунько. Детальніше – в розділі 4 "Військова справа
Основний доробок
Під керівництвом Лебедєва в Україні був створений перший на континенті Європи комп'ютер — Мала електронна лічильна машина («МЭСМ»). Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно суперничала з американською фірмою IBM. Під керівництвом академіка були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найбільш складних ЕОМ, кожна — продуктивніша, надійніша і зручніша в експлуатації.
В короткому листі, направленому до Ради з координації Академії наук СРСР, С. О. Лебедєв написав: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948 — 1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я прийняв рішення якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЭСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід. В зв'язку з цим було намічено створити діючий макет машини з подальшим його перетворенням в малу електронну лічильну машину. Щоб не затримувати розробку, були вимушені виконати запам'ятовуючий пристрій на тригерних комірках, що зменшило його об'єм. Розробка основних елементів була проведена в 1948 р. До кінця 1949 р. були розроблені загальна компоновка машини та принципові схеми її блоків. В першій половині 1950 р. були виготовлені окремі блоки та було розпочато їх налагодження у взаємодії, до кінця 1950 р. налагодження створеного макету було закінчено. Діючий макет успішно демонструвався комісії.»